Два солдаті - дві долі.

Гриньов Валентин Олексійович проходив службу в далекому Афганістані, ще на початку 80-х – і мріяв повернутись живим до рідної домівки, до неньки, яка виглядала його щодня і чекала бодай листівки з далекого краю, заглядаючи щоразу в очі листоноші.

Молодший – Ярослав Іванович Кревогубець, по закінченню середньої школи захотів вчитись далі. Успішно склавши іспити, став студентом Шепетівського бухгалтерського технікуму, де доля звела його з Валентином Олексійовичем, який частенько розповідав студентам про свою службу в Афганістані, як доводилось під кулями душманів водити автомобіль, аби забезпечити всім необхідним бійців, які безпосередньо брали участь в ліквідації банд душманів та іноземних найманців-інструкторів. Студенти уважно слухали розповіді про взаємопідтримку і солдатську дружбу, яка зароджувалась на війні, та любов і тугу по Батьківщині.

Так склалась доля Ярослава, що і йому довелось піти на війну та боронити вже рубежі  держави на сході нашої України у складі десантної бригади і віддати найцінніше – ще зовсім юне своє життя.

З ініціативи педагогічного колективу Шепетівського коледжу ПДАТУ та його студентів 16 червня цього року на фасаді навчального закладу, де вчився Ярослав, було відкрито меморіальний стенд. Коли надали слово колишньому воїну-афганцю, викладачу цього навчального закладу Гриньову В.О., то присутні почули такі слова: «Я пишаюсь тим, що знав Ярослава, що я був куратором групи, в якій він навчався без всяких проблем. Завдяки Ярославу та таких, як він, які на сьогоднішній день боронять рубежі нашої держави, у нас з вами є можливість жити повноцінним життям. Низький уклін батькам Ярослава за виховання такого сина - патріота, який віддав життя за свободу і незалежність України».

Шепетівська спілка ветеранів Афганістану, взявши участь у відкритті меморіального стенду, ще раз підтвердила, що вона готова підтримати підростаюче покоління як в радості, так і в дні скорботи.

Учасник бойових дій в Афганістані,  член Шепетівської СВА

В.С. Пипич