«Афганістан закарбувався у пам’яті на все життя»

15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 23-ої річниці виведення радянських військ  з  Афганістану. Цього дня поминають загиблих і вітають тих, кому вдалось вижити.

     Голова Хмельницької обласної організації  ветеранів Афганістану Микола Приступа не з розповідей знає про ту війну, бо на його  долю випало пройти її страшними дорогами. До Вашої уваги інтерв'ю з Миколою Івановичем про життя воїнів-афганців Хмельниччини та спогади про війну.  

 

- Майже чверть століття пройшло як закінчилася війна в  Афганістані. Це великий період для переосмислення того, що сталось.  Миколо Івановичу, яким  є сьогодні Ваш погляд на ту війну?

-  Оцінки цієї війни різні. Політики колишнього СРСР дали визначення тій війні як «політична помилка». Єдиної узагальненої оцінки немає до цього часу.

    Афганський парламент 27 грудня 2007 року офіційно засудив введення Радянських військ.

    Сумний підсумок цієї війни – трагічний для 3280 громадян України, але я переконаний, що політична оцінка війни не повинна принижувати роль її безпосередніх учасників, які свій обов’язок перед Батьківщиною виконали до кінця – чесно і мужньо. Більше, як двісті тисяч із них були нагороджені орденами і медалями, а сімдесят двом присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

      Ми виконували свій обов'язок так, що нам не соромно дивитися в очі батькам і дідам - солдатам Великої Вітчизняної. В той час, коли наші ровесники навчались у ВУЗах,  опановували  професії, нашимиуніверситетами були стріляючі афганські гори, вогняні дороги. Але в наших залікових книжках по таких предметах як честь, мужність, самовіддача,стояли оцінки тільки «відмінно».    Тому-то сьогодні на рідній землі десятки і сотні ветеранів афганської війни успішно працюють учителями, лікарями. представниками самих різних професій, підсилюючи професійні уміння чудовими якостями, загартованими Афганістаном.

 

  - Як сприйнято було Вами наказ про виведення військ?

- З хвилюючою радістю. Війні – кінець, більше не будуть гинути наші бойові побратими. Для нас це історична дата. Нам, воїнам-афганцям, хотілося б, щоб цей день назвали по іншому, але маємо те, що маємо.

   Ми вийшли – і вірно зробили.

 

 - Як війна позначилась на Вашому житті?

 - Я був на війні із 17-го січня 1980 року по шосте травня 1981-го у бойовому підрозділі з першого і до останнього дня – у розвідці. Цей відрізок часу закарбувався на все життя. Віра в те, що повернусь живим була дуже мізерна. Тому Афганістан - це та межа, яка розділила моє життя на «до» і «після». Проте, там я взнав, що таке справжня чоловіча дружба, що таке совість, мужність, честь, героїзм. Коли життя в небезпеці і ти залежиш не тільки від себе –виникає міцне почуття єдності, вірності, без сумніву і фальші.

   Такого у мирному житті немає, а тим більше зараз, коли все купується і продається.

 

- Миколо Івановичу, чи був страх?

- Страх у всіх є. Немає людей без страху. Але той, хто вміє швидко його долати, той мужній. А той, кого починає лихоманити, і він себе не може опанувати, - той ні. Мужність – це здатність зупинити внутрішній холод.

 

Чи можна в собі розвинути мужність?

- Звісно так. Але дуже велике значення має виховання… На вулиці свої закони. У сімї – свої, в школі –свої. З цього і формується людина.

    Ви думаєте, що коли я потрапив в Афганістан – не боявся. Боявся. Перед своєю школою, перед своїми друзями, перед своїми братами  і батьками - боявся осоромити себе. Боявся приїхати із Афганістану і почути про те, що погано воював.

   Тому-то, через пару місяців, а саме у травні 80-го, як нагороду отримав десять діб відпустки. Пізніше – представлений був до одного ордену, потім до другого. Після повернення з Афганістану отримав орден Червоної Зірки.

 

- Чим живе організація воїнів-афганців, які напрямки роботи?

-   За 23  роки зроблено чимало. Учасники бойових дій активно включились в суспільне життя, проводять виховну і патріотичну роботу, займаються соціальним захистом сімей загиблих, інвалідів та ветеранів.

   Дякуючи афганському братству, регулярно відзначаються пов'язані з війною в Афганістані пам'ятні дати. Завдяки УСВА, день 15 лютого було визначено державним святом - Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав.  Знову ж таки, значною мірою завдяки нашій організації відновлено діяльність Комітету у справах ветеранів, який було ліквідовано у 2006 році.

   Пам'ять наших полеглих побратимів вшанована величними монументами,обелісками, меморіальними   дошками   в   обласному   центрі, інших містах, районах і селах Подільського краю.  В минулому році завдяки «афганським» організаціям відкрито пам’ятники полеглим у Віньківцях, Деражні, Новій Ушиці, Нетішині.

   Виходячи з реальних можливостей ми робимо все, щоб в  разі необхідності ветерани, члени сімей загиблих, інваліди мали повноцінне лікування, медикаментозне забезпечення.

   Традиційно нашими організаціями проводяться військово-спортивні змагання, присвячені памяті загиблих земляків. Вперше в минулому році проведено обласні змагання, на базі десантної частини в обласному центрі, з військового багатоборства на честь загиблого в Афганістані Героя Радянського Союзу Олега Онищука.

   Це далеко не повний перелік нашої повсякденної роботи. Головними пріоритетними напрямками є увіковічення пам’яті полеглих, турбота про сім’ї, які втратили своїх синів, чоловіків, захист соціальних гарантій членів організації, військово-патріотична робота серед молоді.

   Наша громадська організація не комерційна структура, всі в ній працюють на громадських засадах. Користуючись нагодою, всім без винятку нашим активістам висловлюю велику вдячність за роботу, а особливо нашим «польовим командирам», як я їх називаю – керівникам районних та міських організацій. У своїй переважній більшості – це люди, які надають реальну допомогу ветеранам, сімям, вдовам, як правило витрачаючи на це власні сили, час, здоровя та кошти.

 

- Для людей війни взагалі характерне загострене почуття справедливості. З цим і суспільству, і владі варто рахуватись. Чи не з цих причин відбувались протестні акції минулого року?

- Акція 20 вересня минулого року відбулась проти того, щоб законодавчо закріплені наші пільги не передавались Верховною Радою в ручний режим Уряду нашої країни. При цьому хочу наголосити, що ми відстоювали не тільки свої «шкурні» інтереси, як дехто це намагався подати, а захищали всі категорії соціально-незахищених людей.

    Після проведеної акції, дякуючи здоровому глузду та добрій волі 30 вересня був підписаний Меморандум між Кабінетом Міністрів та Українською Спілкою ветеранів Афганістану, який передбачає поетапне вирішення ряду серйозних соціальних проблем. Ті питання, які мають вирішуватись на обласному, районному та міських рівнях передбачені в підписаній угоді між облдержадміністрацією, облрадою та обласною організацією ветеранів Афганістану. Підписання аналогічних угод на районних і міських рівнях підходять до завершення.

    Завдяки цій угоді обласна влада передбачила в обласному бюджеті допомогу сімям загиблих по одній тисячі гривень до 15 лютого. При підписанні угод в районах та містах області передбачено також матеріальну допомогу в районних та міських бюджетах. Майже всі селищні та міські ради звільнили сімї загиблих від оплати комунальних послуг.

 

- Війна закінчилась 23 роки назад. У чому основний сенс збереження пам’яті про неї сьогодні?

- Це важливо дітям, внукам “афганців».  Це - пам'ять про людей, які підтримали і зберегли бойові традиції ветеранів Великої Вітчизняної війни. Це, по-справжньому, велика естафета військових традицій нашого народу. 

 

- Які побажання Ви б хотіли адресувати воїнам-афганцям у ці дні?

- Відзначаючи 23-тю річницю виводу військ із Афганістану, щиро бажаю: хай щастить всім бойовим побратимам. Щоб вони достойно виховували своїх дітей та онуків. Щоб, як і на війні, боролись із злом та несправедливістю, щоб допомагали людям. Нехай Бог допомагає, щоб наше небо було безхмарним і мирним; щоб нам вистачало здоров'я і сили на добрі справи.